Українська Ікона (досвід діаспори) 2003

1





Степовик Д.В.
СХХ Українська ікона. Іконотворчий досвід діаспори. -

К.: Балтія Друк, 2003. - 160 с.

ISBN 966-96238-2-0 ББК ХХ.ХХ(4УКР-ХХ)хх



Святість і людяність традиційної української ікони Мистецький досвід діаспори

У пропонованій книзі висвітлюється доробок видат-
них майстрів українського походження, які творили
ікони, іконостаси, мозаїки, фрески, вітражі в ук-
раїнських храмах США, Канади, країн Західної Європи
в ті часи, коли тоталітарний режим в Україні суворо
забороняв будь-яку духовно-християнську діяльність, у
тому числі священне мистецтво Церкви. У книзі йдеть-
ся насамперед про творчість найвідоміших майстрів
ікони — Петра Холодного, Святослава Гординського,
Ювеналія Мокрицького, Якова Гніздовського, Христини
Дохват, Дмитра Блажейовського, Ростислава Глувка,
Миколи Бідняка, Омеляна Мазурика, Івана Денисенка,
Євгена Андрухіва.

Видання ілюструють майже дві сотні репродукцій.
Автором книги є відомий іконознавець, доктор мис-
тецтвознавства, доктор філософських і доктор бого-
словських наук професор Дмитро Степовик, який уже
видав кілька праць із сакрального мистецтва, зокрема
монографії «Українська графіка ХVI-XVIII століть»,
«Історія української ікони Х-ХХ століть», «Іконологія й
іконографія», «Мистецтво ікони».
Праця розрахована на широке читацьке коло, вона
написана популярно і є доступною як фахівцям з мис-
тецтва й мистецтвознавства, так і всім людям, які
люблять храм і його ошатне оздоблення, прагнуть
більше знати про ікону.

Христина Дохват. Лик Ісуса Христа.

6

g Святість і людяність традиційної української ікони

вичайно, святість і людяність ніколи не можуть бути дати глядачеві вищі категорії насолоди, ніж ікона. Але якщо
протилежними поняттями. Бо що святе, те найбільш виходити з позиції святості, то християнське сумління ска-
же: «Так, тут багато насолоди, але це насолода від ілюстрації
корисне і сприятливе для людини. Спасіння і вічна істини, а не сама істина".

гармонія людської душі — ось найвища мета християнської Святість ікони зумовлена її віронавчальним і літургійним
характером. Вона органічно увійшла у богослужіння як ком-
віри, в якій є багато священних понять, дій і навіть пред- понент навчання вірі, а не як ілюстрація певних моментів
біблійної історії. Світ ікони глибший, її функція сягає далі,
метів. Ікони належать до святих предметів, хоча через оче- ніж просто нагадати людям, що та чи інша подія справді ко-
лись відбулася або що та чи інша людина справді була святою.
видну матеріальність образів багато християн сумніваються Ікона не прив’язана до часу і простору так тісно, як портрет,
пейзаж, історична чи побутова картина, вона спрямована у
в їхній святості. Але в цих сумнівах винні не ікони, а хибна їх вічність і в позаземне буття.

інтерпретація раціоналістами, які тяжко вживаються у хри- З другого боку, якщо вимірювати ікону за естетичним
критерієм, то вона не належить до «гарного малярства», яке
стиянстві з такими поняттями, як метафізичність, містич-

ність. Найлегше визнати в іконі духовну чи естетичну

цінність. Але якщо прийняти лише це «найлегше», тоді від

глибинної сутності ікони нічого не залишиться. Позаіконне

сакральне мистецтво Середньовіччя, Ренесансу і наступних

епох створило таке вишукане малярство, що було покликане

7

Святість і людяність традиційної української ікони може захопити зір зовнішніми ефектами. В іконі легко швидко були опановані українцями і вже в перші віки хри-
помітити порушені пропорції, нетрадиційні композиційні стиянства сприймалися як свої, рідні, а не імпортовані. Так
рішення, дивовижні просторові експерименти і виразну тен- само й ікона: всі її богословські засади полюбилися ук-
денцію до деформації всього, включаючи обличчя святого. У раїнцям. Проте мистецько-естетична функція ікони зазнала
плані естетики навіть найкращі ікономалярі світового рівня, на берегах Дніпра істотних коректив. Візантійським іконам
такі як Алимпій Київський, Маноліс Панселінос чи Андрій були властиві надто темні лики та надмірні деформації по-
Рубльов, програють будь-якому ренесансному майстрові, статей. Святі, зображені грецькими малярами, уявлялися на-
навіть посереднього таланту. І все це тому, що ікона «дивить- шим богословам і мистцям жителями з інших планет, своїм
ся» у духовний, а не в очевидний, не в реальний світ. Добре виглядом вони віддаляли себе від тих, хто молився у храмах.
написав про це свого часу в Першому Посланні до Коринтян Між святістю і життям християн виникала духовна відстань,
св. апостол Павло: «Тепер ми бачимо ніби у дзеркалі, у за- яка часто ставала нездоланною прірвою.
гадці, але потім - обличчям в обличчя» (1 Кор. 13, 12). Тобто
земними очима духовний світ бачимо не прямо, а обернено і Вся історія української іконотворчості дає зрозуміти: слід
загадково. подолати прірву між світом святості та світом земного жит-
тя людини. Це був тривалий процес гуманізації ікони: посту-
Доля ікони нерозривно пов’язана з історією земної Цер- пово вона ставала дедалі людянішою. Спаситель, Богородиця,
кви Христової. Усі церковні тріумфи і трагедії резонансно всі святі - і закордонні, і українські - не є суворими й непри-
позначалися на іконі, і більше того - вони віддзеркалені в ній. ступними, як у Візантії, на Балканах і в Московії, а добрими
Упродовж першого тисячоліття християнської ери грецький й лагідними з вигляду. Люди у своїх бідах і проблемах розмо-
і латинський сектори християнства спільно захищали шану- вляють зі святими на іконах, як із живими. При цьому
вання ікони від єретиків. Римська Церква гідно і послідовно світські й ілюстративні моменти в іконах відсутні. Верши-
захищала ікону під час жахливого іконоборства 726-843 ною гуманізації української ікони при пильному збереженні
років. На жаль, після великого розколу Церкви 1054 року ла- її святості були три століття: ХVI, XVII і XVIII. І саме в цей
тинський сектор християнства помітно охолов до ікони і по- період боротьби за відновлення української державності
ступово перейшов до ілюстративного сакрального малярства. (Гетьманщини, Козаччини) інтенсивно формуються так
Охолов, можливо, тому, що грецький сектор став у звані домашні вівтарі. Різні верстви українського суспільства
жорсткішу опозицію до латинства і оголосив монополію на - від гетьманів до селян і ремісників - влаштовують у своїх
іконотворчість. оселях малі й великі іконостаси. Певна річ, домашні вівтарі
не схожі на церковні іконостаси, де всі горизонтальні та вер-
Київська Русь-Україна досить пізно пізнала духовну силу тикальні ряди ікон розташовані в суворому канонічному по-
ікони. 988 рік є знаковим для української історії: це рік хри- рядку.
стиянізації стольного Києва, за яким швидко прийняла хри-
стиянство і провінція - Новгород, Полоцьк, Ростов, Суздаль, В домашніх вівтарях представлені найулюбленіші образи:
Москва, Володимир-на-Клязьмі. Старі українські хроніки Христос, Богородиця і кілька святих, іменами яких названі
(«Повість минулих літ», «Києво-Печерський Патерик») члени сім’ї. Це так звані заступники роду, співмолільники пе-
свідчать, що східна візантійська богословія і обрядовість ред престолом Бога за рід, сім’ю, конкретну людину. Виника-

8

ють тисячі домашніх іконостасів. Оскільки для задоволення Вивільнення ікон з-під заборон і «арештів», відкриття му- Святість і людяність традиційної української ікони
масового замовлення на ікони професійних мистців-іконо- зейних запасників, легалізація приватних зібрань і введення
творців не вистачало (бо вони в основному малювали ікони ікон української діаспори до контексту повної історії ук-
для храмів), активно розвивається народне, фольклорне іко- раїнської іконотворчості дає підстави зробити нові цікаві
номалювання, яке обслуговувало не лише приватних замов- спостереження. Те, що фахівці вважали відступленням від
ників, а й церковні громади, священиків і єпископів. Ось чо- канону, виявилося в Україні вищою мірою канонічним, тоб-
му від давнього українського ікономалювання найбільше то відповідним духу Євангелії і постановам вселенських со-
ікон збереглося саме з ХVI, XVII і ХVІІІ ст. борів. Після закінчення Середньовіччя українські ікони по-
збулися надмірної суворості й повернули собі врочисту кра-
Після розпаду Радянського Союзу і відновлення незалеж- су і осяйну людинолюбність священного мистецтва ранньої
ності Української держави (1991) старі колекції ікон у музе- Церкви Христової. Це сталося тому, що українські мистці
ях (найбільші колекції в Україні - в Національному худож- доби Гетьманщини включили в іконотворчість деякі стильові
ньому музеї в Києві та Національному музеї у Львові) були риси ренесансу і бароко, ожививши консервативний візан-
вийняті із раніше закритих запасників і виставлені в експо- тизм з його темними ликами і фанатичними поглядами очей.
зиції для огляду. Крім того, на обрії мистецького життя
з’явилися приватні збирачі ікон, які за тоталітарного режиму Ікони початку ХVІ ст. інколи ще позначені впливом Се-
змушені були таємно зберігати свої колекції. редніх Віків. Їм властиві суворість, складність композиції та
багато старих візантійських умовностей - від деформації по-
Світ почав відкривати для себе феномен українських статей, облич святих і речей навколишнього оточення до за-
ікон, про які мало що знали навіть вузькі спеціалісти-іконоз- стосування «оберненої перспективи» (передні постаті й
навці. Раніше майже все сакральне мистецтво, що походило предмети малі, а задні - великі). Але ці візантійські «винахо-
з України, механічно приєднувалося стараннями російських ди» забуваються, коли сприймаєш життєрадісні, веселкові
мистецтвознавців до російської або візантійської ікони. В ос- барви, притаманні малярству ренесансного стилю. Ясний ко-
таннє десятиліття ХХ ст. і на початку ХХІ ст. вітчизняні лорит ікон «Богородиця на троні», «Господь Ісус Христос -
фахівці познайомилися з вагомим набутком майстрів ікон у Учитель», «св. великомучениця Варвара», «Архангел Михаїл з
країнах західної української діаспори. Ті, хто змирилися з житійними сценами», «св. Микола Чудотворець з житійни-
думкою, що розвиток іконотворчості серед українців припи- ми сценами» - це не тільки данина українських ікономалярів
нився на межі ХІХ-ХХ ст., з подивом дізналися, що серед чис- кращій декоративності, а й нова концепція богословських
ленних українських громад у Західній Європі, Північній і основ ікони: зникає пасіонарність, відчуття трагізму. Ікони
Південній Америках іконотворчість не тільки не завмерла, навіюють глядачам думку, що влада гріха подолана, що світ
але досягла помітних успіхів, наче компенсуючи цілком забо- неба наблизився до світу землі, а святі є активними
ронене за радянських часів церковне мистецтво в Україні. співмолільниками християн на землі у справі спасіння. Іна-
Тож тепер комплексне вивчення українських ікон включає кше кажучи, мистецькі засоби і, насамперед, нова колори-
класику Київської Руси-України, Пізнє Середньовіччя ХІІІ- стична лексика ікон точніше виражають оптимізм христи-
ХV ст., Гетьманщину ХVI-XVIII ст., ХІХ ст. і творчість янської віри.
майстрів ікон української діаспори у ХХ ст.

9

Святість і людяність традиційної української ікони Українська церква св. Андрія в Лос-Анджелесі, штат
Каліфорнія, США. 1989-1991. Архітектор Юрій Ясинський.

Український собор св. Трійці у Вінніпезі,
провінція Манітоба, Канада. 60-ті рр.

Українська церква
св. Володимира
у Глен Спеї,
штат Нью-Йорк,
США. 80-ті рр.
З картини
Любослава Гуцалюка.

10

Варто детальніше придивитися до ікон типу «св. Микола Становлення стилю бароко в українській іконі супровод- Святість і людяність традиційної української ікони
Чудотворець з житійними сценами», характерних для ХVІ ст. жувалося впровадженням емоційного, деколи навіть експре-
Популярний в Україні святий, який жив у ІV ст. в Малій Азії, сивного стану персонажів. Почуття любові, жалю, гніву на-
цілком позбавлений етнічних рис уродженця Сходу. В нього ближають ікону до жанру психологічного портрета, хоч і не
європейське, слов’янське обличчя з рожевими щоками, чер- позбавляють її ознак особливого - священного - образу. Баро-
воними устами, середнього розміру очима, які лагідно див- кові ікони в Україні повні напруженого, часом навіть бурх-
ляться на світ (візантійські Миколи великоокі й грізні). Ар- ливого руху. У церквах з’явилися так звані житійні ікони з ве-
хиєрейські ризи і митра на ньому такі, які зодягали ук- ликою кількістю дійових осіб, які неодмінно перебувають в
раїнські єпископи ХVІ ст., а не східні ієрархи у ІV ст. По русі, жестикулюють, розмовляють між собою і наче запро-
обидві сторони голови святого Господь Ісус Христос і Богоро- шують до діалогу. Багато динамічних персонажів і в обов’яз-
диця Марія благословляють доброго дідуся Миколу на звер- кових дванадцяти іконах на дванадцять найбільших свят
шення Божественної волі серед людей. Від візантійської се- церковного року. Цей ярус ікон традиційно міститься одра-
редньовічної формотворчості в іконі лишилося, може, яки- зу над великими намісними іконами обабіч царської брами,
хось 10 відсотків (строга фронтальна композиція, малюнок тому його добре видно молільникам у храмі. Кожен може не
міжбрів’я, чола і волосся), у всьому іншому - це суто рене- тільки роздивитися особистості, а й спостерігати дію, сюжет,
сансний сакральний твір. сцену. Рух - велике прогресивне досягнення українського
ікономалярства ХVІІ ст., і цей рух ще більше активізується,
Ікони ХVІІ ст. віддзеркалюють стильовий перехід від ре- звеличиться, набуде ознак тріумфального дійства у ХVІІІ ст.
несансу до бароко. З середини цього століття гармонія форм
і колористична витонченість поступаються місцем напру- Переживання в іконі - це не звичайний «портретний
женішим масивним формам. Ікони повільно монументалізу- психологізм», а глибоко духовний акт, який має чисте бого-
ються, стають просторово осяжними. Зникає золочене тло, а словське коріння. Якщо святий чи свята за щось пережива-
замість нього бачимо різні інтер’єри, пейзажні мотиви. Де- ють, то це не вибух емоцій з буденного приводу, а містичний
коративні форми стають пишнішими, однак не такими стан божественного характеру. Ікона Середніх Віків будь-
розкішними і вигадливими, як у мистецтві Заходу. Вимоги якої країни не виражала жодних переживань, вона предста-
іконної строгості стримують політ фантазії малярів. Виразно вляла незбагненний небесний спокій. Але введення
проступають барокові ознаки в іконі «Господь Ісус Христос - емоційного компоненту до образної структури точніше
Учитель». Усім своїм виглядом Христос виражає глибоку не- відповідало призначенню ікони як віронавчального атрибута
байдужість до народу, який Він благословляє. Тут на святому Церкви.
лику виразно передано емоційний стан, що традиційно був
відсутній у середньовічних та ренесансних іконах. Декора- Найкраще передавали українські іконотворці стан пере-
тивна частина твору цілком барокова. Прикраси великі за живання на іконах Богородиці. Після образу Христа ця ікона
обсягом, пружні та об’ємні. В таких формах виконане тисне- завжди посідала в українському сакральному мистецтві дру-
не тло рослинних мотивів, а особливо - дуже великі й неначе ге місце. Зображуючи святу Діву, наші майстри точно дотри-
ламані складки одягу. мувалися канону Сьомого Вселенського собору: вони малю-
вали тільки такі ікони, які стверджували догмат Боговтілен-

11

Святість і людяність традиційної української ікони Українська церква св. Петра і Павла у Глен Спеї, ти про унікальну роль Марії у здійсненні Божого плану
штат Нью-Йорк, США. 80-ті рр. спасіння людства, у тому, що людське й Божеське в Ісусі не-
Архітектор Іван Жуковський. роздільні.

ня. В Україні особливого поширення набули два варіанти об- У ХVІІ ст. величезного поширення набуває народна до-
разу Богородиці: Провідниці, грецькою мовою - Одигітрії, і машня ікона. Глядач, як правило, не звертає уваги на вкоро-
Ніжності (інша назва - Милостивої), грецькою - Єлеуси. У чені фігури, на різкі, майже графічні контурні лінії, на чис-
більшості іконостасів українських православних і греко-ка- ленні просторові зміщення, невідповідність масштабу одних
толицьких храмів ці два варіанти є домінуючими. Декілька постатей стосовно інших, а навпаки - милується прекрасним
чудотворних ікон в Україні представляють святу Діву в ко- декоративізмом цих ікон, вкладеною в них любов’ю до Бога і
роні. Типовим є образ, де коронована Марія ніжно пригор- Його святих, а також зворушливою і наївною «народною бо-
тає до обличчя маленького Ісуса, а він обнімає її за плечі. Ран- гословією». Слід сказати, що в Україні на народну ікону не
ню Церкву Христову роздирали псевдовчення, згідно з яки- дивилися як на «другий сорт» не тільки прості люди, а й свя-
ми людська природа і воля в Ісуса Христа була нижча за Бо- щеники та єпископи. Чимало образів народного малювання
жеську, а Діва Марія, мовляв, не зробила нічого особливого проголошені чудотворними. Часто навіть професійні мистці
для того, щоб Ісус Христос як втілений Бог з’явився на землі. вчилися у народних просто й дохідливо виражати глибокі ду-
Ікона Богородиці Ніжності (Милостивої) саме й мала свідчи- ховні почуття.

ХVІІІ ст. в українському ікономалярстві - це доба високо-
го і пишного бароко. Вже одні розкішно різьблені й щедро
позолочені іконостаси надають національному варіантові ба-
роко вражаючого декоративного ефекту. Могутня стіна іко-
ностасу - це не лише рама для десятків ікон, виструнчених у
симетричних пропорціях по горизонталі й вертикалі. Це та-
кож своєрідний ковчег, в якому царює Господь і блаженству-
ють Його святі. Український бароковий іконостас набув
тріумфального характеру. В цілому і в кожній деталі він мо-
вою символів «промовляє» про перемогу добра над злом. В
різьбі переважають рослинні мотиви з благородними євха-
ристичними (жертовними) значеннями: виноградна лоза -
символ крові, пролитої Христом для спасіння людей; стебло і
колосок - символ жертовного хліба - тіла Христового; цупкий
розлогий акант - символ витривалості й переможності Хри-
стової любові.

Мальовані ікони своїм богословським змістом і красою
відповідають різьбі іконостасів. Апостоли, пророки, мученики,

12

Український собор Богородиці у Філадельфії, США. 1963-1966. Український собор св. Андрія в Бавнд Бруку, штат Нью- Святість і людяність традиційної української ікони
Архітектор Юліян Ястремський. З картини Христини Дохват. Джерсі, США. 1981-1983. Архітектор Юрій Кодак.

преподобні, праведники і всі інші категорії святих зображені ковна традиція забороняє брати за моделі реальних осіб для
у святочних одежах наречених, покликаних Господом на свят- малювання ікон. Видавати зовнішність будь-якого сучасника
кове прийняття до Божого престолу. Їхні коштовні вбрання за зовнішність святого вважалося святотатством і гріхом. Для
сяють чистими кольорами, прикрашені квітами й орнамента- взірців мистці мали брати спеціальні правильники - так звані
ми. З цих зовнішніх ознак деякі дослідники дійшли висновків, єрмінії, і лише з них перемальовувати зовнішні риси святих.
що під виглядом розкішно зодягнених святих українські
мистці начебто зображали заможних аристократів та аристо- По-друге, вплив західного, зокрема італійського, бароко
краток доби Просвітництва (ХVІІІ ст.). Інші наполягали на то- на українське хоч і мав місце, але в дуже обмежених рамках
му, що українські іконотворці, мовляв, піддалися впливові певних формальних засобів, наприклад колориту і
західного католицького мистецтва і тим самим нібито «зни- світлотіньових контрастів. Щодо загальної стильової кон-
щили» сувору й аскетичну візантійську іконність. цепції українське бароко більш життєрадісне, «веселе», ніж
у будь-якій західній країні, де самі основи барокового світо-
Ті й другі дослідники стояли на хибних позиціях у своїх гляду позначені глибоким драматизмом, а то й трагізмом, по-
оцінках українських барокових ікон. По-перше, східна цер- чуттям безвиході, розпачу, непереборності гріха і немину-

13

Святість і людяність традиційної української ікони Українська церква Введення в храм Діви Марії в Норт
Порті, штат Флорида, США. 1994-1997.

Український собор Св. Юрія в Нью-Йорку.
1974-1976. Архітектор Аполінарій Осада.

Український собор
св. Йосафата
в Прудентополісі,
Бразилія.
1977-1979.

14

чості кари за нього. Українське бароко у своїх формальних Український собор Святість і людяність традиційної української ікони
виявах (русі, напруженні, контрастах, масивності) схоже до св. Володимира й Ольги
західного, але концептуально зберегло ренесансний оп- в Чикаго, штат Ілінойс,
тимізм і чуття гармонії.
США. 1971-1973.
Ось чому на українських іконах діва Марія не є сумною. Архітектор Ярослав
Середньовічний присмерк трагізму на її обличчі цілком
зник, щоки тепляться рум’янцем, у червоних устах таїться Корсунський.
усмішка доброї надії. Це не та Марія, яка переймається май-
бутніми стражданнями Сина, але та, яка прозорливо бачить Святого Духа. Але водночас дерево є виразним посилювачем
Його воскресіння і вознесіння на небо. Давня пасіонарність декоративної ошатності ікони, особливо в кольорах: корич-
образу Богородиці пов’язана зі страсною п’ятницею, а нова невий стовбур і яскраво-зелене листя чудово виділяються на
життєствердність - із Світлим Воскресінням, із Пасхою Гос- позолоті. Наші майстри бездоганно опанували закони конт-
подньою. Отож, українські іконотворці доби бароко не расту - однієї з найпомітніших рис, що відрізняє барокові
вийшли за межі канонічної ікони, але змістили богословські ікони від ренесансних, де колористична гама творилася
акценти, які, до речі, ближчі до іконології святих отців, ніж тільки за правилами спорідненості й гармонії.
акценти, які ррунтувалися на пасіонарності образу.
Стиль бароко знаменитий своїми символічними й алего-
Навіть драматичні за своїм змістом ікони вирішуються в ричними візіями. Повертається символіка ранніх віків хри-
добу бароко без надриву й вибуху почуттів. стиянства, зокрема практика символізації кольорів, розроб-
лена ще на початку VІ ст. знаменитим богословом Діонісієм
«Втеча в Єгипет» - характерний іконний сюжет, що пере- Ареопагітом Новим. Кожний колір мав своє символічне зна-
дбачає наявність напруженої колізії та відповідної по- чення: золотий - царство небесне, білий - явлення божествен-
ведінки персонажів. Проте в цій типовій для України іконі ного посланця на землю, зелений і блакитний - земна благо-
між дійовими особами панують гармонійні взаємини, швид- дать тощо. Після багатьох століть панування «темних ікон»
ше притаманні людям, які перебувають на безтурботній майстри ХVІІІ ст. повернулися до колористичних джерел
прогулянці, ніж святому сімейству, яке тікає від смертельної класичної іконології, тому ікономалярство наче ожило у ве-
загрози, що виходить від царя Ірода. селкових барвах, позбулося похмурості. Україна вела перед у
цьому процесі відродження першооснов ікони Ранньої Цер-
Повна життєрадісного настрою ікона «Благословення кви, випередивши Росію, Балкани, православний Схід.
дітей Ісусом Христом». Обличчя дітей і дорослих наче
світяться, все довкола наповнене золотисто-рожевим сяйвом,
яке створює атмосферу свята, торжества любові, єдності
втіленого Бога Ісуса Христа з численними Божими творіння-
ми - дітьми та їхніми батьками. В позолочене тло ікони час-
то вноситься пейзажний мотив - могутнє дерево з міцним
стовбуром і зеленою кроною, що сприймається як символ
нездоланності життя і його постійного оновлення силою

15

Святість і людяність традиційної української ікони Українська церква Різдва Діви Марії в Голівуді, пода за людей. «Невсипуще око» - це ікона про те, як Хри-
штат Каліфорнія, США. 1947-1950. стос-Дитя спочиває на хресті, а Його небесний Отець, готую-
чи Сина до жертви, дає Йому знати про страсті, які Син пе-
Захоплення символікою й алегорією покликало до життя ренесе, коли стане дорослим. А образ пелікана, що розриває
апокрифічні ікони, тобто такі, що ррунтуються не на Єван- свої груди і годує пташенят, аби вони не загинули від голоду
геліях і канонах Священного Передання, а на фольклорній і спраги, мав велике поширення в Ранній Церкві й був
християнській традиції. Проте цей фольклор не суперечив відроджений в Україні у ХVІІІ ст.: пелікан з його самовідда-
Слову Божому і соборним рішенням Церкви. Тому апок- ною жертовністю нагадує жертву Спасителя.
рифічні ікони дозволялося вивішувати у храмах, але поза іко-
ностасом (на стінах, стовпах, у притворах), а також у рези- Наявність апокрифічних ікон у зібраннях державних ук-
денціях архиєреїв і в будинках християн. Йдеться про ікони раїнських музеїв і приватних осіб свідчить про широкий
«Ісус Христос Виноградар», «Ісус Христос у винному точилі», інтерес наших майстрів до історії Церкви й іконотворчості
«Невсипуще око», «Пелікан з пташенятами» та інші. ранніх і, на жаль, анонімних мистців християнського Сходу.
Пов’язання образу Спасителя з виточуванням вина з вино-
градних грон має глибоку євхаристичну символіку, адже Гос- Давні дослідники, як і сучасні закордонні іконознавці,
подь Сам називав Себе Виноградною лозою. І коли на іконі відзначали оригінальність наших ікон, їх відмінність від
зображена лоза, що росте з тіла Христового, обвиває Гол- ікон інших православних країн. Науковці пояснювали цю
гофський хрест, а потім виливається вином у чашу для при- відмінність дещо спрощено: мовляв, українці, будучи право-
частя, то це образно відповідає темі жертовності нашого Гос- славними за хрещенням, у своїх обрядах, влаштуванні
храмів, церковному мистецтві орієнтувалися на Захід
більше, ніж на Схід. Архидиякон Алепський у середині ХVІІ
ст. писав, що козацькі малярі ікони переймали майстерність
від «лядських і франкських», тобто польських і французьких,
мистців. Сирійський архидиякон захоплювався українськи-
ми іконами і писав згадані слова в позитивному сенсі, ствер-
джуючи, що вчитися у майстрів малярства є для кожного
творця нагальною необхідністю.

На жаль, пізніше греки, росіяни, болгари й інші пред-
ставники так званих ортодоксальних напрямів іконознавст-
ва перетворили західний вибір українців, який у ХVI, XVII,
XVIII століттях дістав схвальну оцінку не лише Павла
Алепського, а й багатьох інших відвідувачів України, на зви-
нувачення в начебто відступності від православ’я. Упродовж
ХХ ст. у світовому іконознавстві домінували дослідження
двох шкіл: візантійської та російської. Ціла низка країн - від
Східного Середземномор’я до Центральної Європи - були

16

витіснені на периферію іконотворчості. Нині з’являється де- Верх церкви Святість і людяність традиційної української ікони
далі більше оригінальних досліджень національних або св. Трійці
регіональних виявів ікономалярства.
в Кергонксоні,
Національна модель ікони ррунтується на трьох посту- штат Нью-Йорк,
латах: іконології святих східних і західних отців Церкви
Христової; іконографії, виробленій на засадах постанов Сьо- США. 1976.
мого Вселенського церковного собору 787 року; стилістиці, Архітектор
зорієнтованій на традиції образотворчого мистецтва кож- Радослав Жук.
ної окремої країни.
втекли від носіїв пітьми і руйнації, відроджують іконопи-
Серед багатьох національних іконотворчих шкіл ук- сання. І відроджують його в різних стильових формах, най-
раїнська ікона займає окрему нішу. Українські ікономалярі частіше - у ренесансно-бароковій.
ніколи упродовж тисячолітньої історії не відступали від іко-
нології у вченні святих східних отців Церкви, не відмовляли- Про те, як відбувалося це відродження ікони поза межа-
ся від постанов Сьомого Вселенського собору. Тобто їхня ми України, в діаспорі, і які маємо його результати, піде мо-
творчість має несхитну православну основу. А щодо вироб- ва у цій книзі. Авторові пощастило зібрати матеріали й на-
лення національних українських варіантів ренесансу й ба- писати її завдяки доброзичливості, сприянню й допомозі
роко, то це була внутрішня закономірність розвитку всього шановних краян з української діаспори в Європі й Америці,
українського образотворчого мистецтва Гетьманщини, яка зокрема єпископа Івана Хоми з Риму, єпископа Софрона
знайшла свій вияв і в іконі. Мудрого, єпископа Михайла Гринчишина з Парижа, Кате-
рини Васильченко з міста Маунт Клеменс, штат Мічиган у
Ренесансно-бароковий стильовий синтез в українській США, Зенона Степчука з міста Вудбурі, штат Міннесота у
іконотворчості виявився напрочуд стійким і життєвим. Він США, доктора Євгена Стецьківа з міста Сарасоти, штат
запліднив наше церковне мистецтво не тільки в епоху Геть- Флорида у США, мисткині Христини Дохват з міста
манщини, а й спрямував творчу працю дітей Божих у на- Норріставна, штат Пенсільванія у США, отця Дмитра Бла-
ступні століття, аж до нашого часу. Це був справді геніаль- жейовського з Риму, Світлани Глувко з Флоренції, Віри
ний винахід майстрів своєї доби, яких вела Божа рука. Осяй- Сеньчук з Вінніпегу та багатьох інших добрих людей, які в
на українська ікона з виразними стильовими рисами рене- далеких краях не забули України, її мови, її духовності, її
сансу й бароко не відійшла зі сцени сакрального мистецтва, книжки.
коли змовкли останні мелодії барокової музики, коли було
намальовано останні ренесансні картини, здано в архіви ос-
танні розкішно-пишні барокові прикраси. У той час, як в
Україні більшовицький тоталітарний режим оголосив лю-
циферський похід проти віри в Бога, знищуючи церкви і
церковне мистецтво, далеко за кордонами України, за мо-
рями й океанами, українські поселенці, що, рятуючи життя,

17





Діаспора й вїдродження іконотворчості Українська церква
Покрови Богородиці в Джілонгу,
Австралія. 1962-1966.

Українська церква
св. Володимира й Ольги
у Волвергамптоні,
Англія. 1960-1963.

Українська церква
св. Андрія в Лідкомбі,
Австралія. 1959-1961.
Українська церква
Покрови Богородиці в Брізбені,
Австралія. 1959-1961.

20

Діаспора й вїдродження іконотворчості

b продовж століття - з кінця ХІХ до кінця ХХ - спо- Західна українська діаспора утворилася в країнах де-
стерігаємо чотири масові виїзди українців за мократичного ладу. Всі чотири еміграції на Захід дістали
кордони Батьківщини, переважно на Захід. можливість розвивати українську культуру, носіями
Західна і східна українські діаспори формувалися цілком якої вони були. Першу хвилю еміграції 1890-1914 років
по-різному. На Схід, тобто до Росії, Казахстану, Серед- до країн Західної Європи, до США, Канади, Латинської
ньої Азії, до Сибіру, на Далекий Схід, українців вивози- Америки (переважно до Бразилії й Аргентини) прийня-
ли, гонили, відправляли так званими етапами тоталітарні то називати трудовою. Безземельні селяни із західних об-
можновладці Російської імперії, а пізніше - Радянського ластей України великими групами добиралися до морсь-
Союзу. Східну українську діаспору можна назвати ких портів у країнах Європи і прямували на кораблях за
навіть без лапок засланською, арештантською. Це проте- Атлантичний океан. Ця хвиля емігрантів знайшла відоб-
станти проти московських гнобителів, борці за волю Ук- раження в історіографії та красному письменстві, на-
раїни. Мільйони їх полягли у далеких краях, за Уралом. приклад у повісті Андрія Чайковського «Бразилійські га-
Страждальці за людську гідність, свою мову й культуру, разди», у новелах Василя Стефаника тощо.
вони не могли на засланнях плекати іконотворчість. То-
му української ікони в нашій східній діаспорі немає. Друга хвиля мала виражений політичний характер,
хоч упродовж 20-30-х ХХ ст. років тривала і трудова

21

Діаспора й вїдродження іконотворчості

Українська церква Український собор
св. Івана Хрестителя св. Петра й Павла
в Перті, Австралія. в Мельбурні, Австралія.
1964-1966.
1961-1963.

Українська церква Чесного Хреста
в Тандер Беї, Канада. 1963.
Архітектор Радослав Жук.

22

еміграція на Захід із Галичини, Буковини, Закарпаття і ному й культурному житті незалежної України різко за- Діаспора й вїдродження іконотворчості
Волині, тобто областей, що тоді не входили до Українсь- гальмувалися на тлі занепаду економіки й тенденцій по-
кої РСР. Але основу цієї еміграції становили учасники бо- вернення до авторитаризму. За кілька років мільйони
ротьби за незалежність українського народу в період українців заполонили ринок дешевої робочої сили май-
Першої світової війни й оборонці Української Народної же у всіх західноєвропейських країнах, а також у США
Республіки. Лідерами другої - політичної - еміграції були та Канаді. У вузькому значенні слова це також трудова
визначні політики і військовики УНР - Михайло Гру- еміграція, але в ширшому значенні вона має під собою
шевський, Симон Петлюра, Володимир Винниченко, міцну політичну платформу: «четверті» емігранти
Євген Коновалець, Андрій Мельник, Андрій Лівицький. мріяли зовсім не про таку незалежну Україну, яку вони
Разом з політиками на Захід тоді виїхало багато українсь- дістали. Мотиви їхнього виїзду більшою мірою
ких науковців, діячів культури й освіти. Вони заснували в політичні, ніж економічні. Це ще дуже молода, не-
країнах Заходу значні наукові й культурні заклади, такі, оформлена еміграція; незважаючи на свою чисельність,
як Український вільний університет у Відні, Українську вона ще ніяк не виявила себе в галузі культури. Проте з
бібліотеку в Парижі, Український інститут Америки у невеликого інтелігентського прошарку четвертої хвилі
Нью-Йорку тощо. Друга хвиля еміграції створила пере- вирізняються окремі художники, які співпрацюють з
думови для будівництва церков і відродження ікони. українськими церквами на Заході, починають малювати
ікони і творити цілі іконостаси.
Третя хвиля еміграції, ще виразніше політична, ніж
друга, тривала під час Другої світової війни і кілька років Українські ікони в діаспорі становлять основу всієї
після її закінчення. Вона була наймасовішою: борці про- української іконотворчості. Адже в самій Україні у
ти фашизму і сталінського більшовизму, воїни Ук- трагічний радянський період ні про яку іконотворчість
раїнської Повстанської Армії, полонені солдати Черво- не могло бути й мови.
ної Армії, численна спільнота інтелігенції, якій не могло
бути місця в репресивній радянській системі. Мистці Ікони в християнських храмах українських громад
інтелігентської частини третьої хвилі еміграції зробили Східної та Західної Європи, Північної і Південної Аме-
найбільше для відродження іконотворчості на Заході. рик, Австралії вивчені ще менше, ніж світське образо-
Вони свідомо звернулися до традиції української рене- творче мистецтво. Тим часом відомо, що емігранти вели
сансно-барокової ікони доби Гетьманщини ХVI-XVIII ст. у країнах свого поселення інтенсивне церковне
як основи відродження нової ікони. Але серед третьої будівництво, яке триває і донині. Церкви відіграли ваго-
хвилі українських емігрантів були також майстри пенз- му роль у духовному житті родин і громад, віддалених від
ля, які творили ікони в річищі нових модерних стилів і України на тисячі кілометрів, у культурі (побутовій і ми-
напрямів, орієнтуючись на українське народне мистец- стецькій), у збереженні почуття української ідентич-
тво і розвиток малярства в країнах Заходу. ності серед кількох поколінь діаспори в іноетнічних
середовищах, у підтриманні на високому рівні
Четверта хвиля еміграції - явище, притаманне сучас- національної самосвідомості. То якої ж архітектури ці
ній добі. В 1994-1995 роках прогресивні зміни в суспіль- церкви, хто їх будував, прикрашав, малював ікони? Чи є

23

Діаспора й вїдродження іконотворчості

Українська церква св. Йосипа у Вінніпезі, Українська церква св. архангела Михаїла в Тинделі,
Канада. 1964. Архітектор Радослав Жук. Канада. 1963. Архітектор Радослав Жук.

якась істотна відмінність між влаштуванням українсь- інтер’єри не римо-католицьких базилік, а традиційних
ких православних і греко-католицьких храмів за кор- українських церков східної обрядовості.
доном? На які іконографічні взірці орієнтувалися
українські ікономалярі та яких стилів вони дотримува- При широкій розселеності громад і відповідно про-
лися? сторовій розпорошеності українських храмів (від Ванку-
вера до Рима і ще далі - до Аделаїди і Мельбурна) у них
На жаль, церковне мистецтво і церковна архітектура донині збережено зв’язок із першоосновою - архітекту-
українських громад на поселеннях не вивчалися належ- рою давньої України. У глибині американського конти-
ним чином і зарубіжними науковцями. Десятки храмів ненту, на берегах Тихого чи Атлантичного океанів у па-
розкидані по всьому світу, більш давні і зовсім нові, ся- норамі незнайомого абрису міста раптом зринають зо-
ючі золотом нових мозаїк і новими куполами, будовані лоті, зелені, голубі, зірчасті грушовидні бані з хрестами,
архітекторами-українцями і не українцями як у тра- посвідчуючи, що перед тобою - острівець українства се-
диційних формах давньої української храмової архітек- ред чужих просторів і чужих міст. А зайдеш до середини
тури, так і сучасної. І майже кожний з цих храмів має - і рідним світлом опромінить багатоярусний іконостас.
іконостас, бо ж українські католики, як і православні, з
великою повагою ставляться до ікони, наслідуючи При вирішенні питання, якими мають бути храми та
їх оздоблення, чи не найбільше важать знання й інтуїція

24

віруючих. Проектувальники і мистці мусять лише знай- вважає ікони ідолами») і встановив богословські основи Діаспора й вїдродження іконотворчості
ти конкретні форми для задоволення побажань громади. іконології, правила іконографії і засоби творення ікони.
Ієрархи, яким належить затверджувати проекти храмів і Українські мистці не вважали себе зв’язаними із взірця-
освячувати їх по завершенні побудови, мають, певна річ, ми ікон константинопольської чи будь-якої іншої шко-
свої мистецькі уявлення і уподобання, які теж врахову- ли як обов’язкової, раз і назавжди даної. В Середньовіччі
ються архітекторами й живописцями, за умови, що ці закладається місцева школа, зокрема в іконографії та
уподобання не розходяться з думкою громади, яка стилістиці. Вона виразно виявилася після падіння Кон-
фінансує проект. стантинополя (1453), але її ознаки були помітні й
раніше, ще у домонгольській Київській Русі. Навіть у
Вражаюче поєднання нового і традиційного демонст- найбільш традиційному галицькому малярстві, в якому
рують і мистці, яким церковні громади в діаспорі дору- бачимо постійне намагання художників зберігати
чають виготовляти ікони для іконостасів та вівтарів. По- візантійський стиль, нелегко було знайти твори, які пря-
над третину з них працює в галузі іконотворчості чи мо наслідували б чужі зразки.
настінного церковного малярства. Одні пишуть лише
ікони. Другі займаються ікономалярством поряд із Полеміка в Україні наприкінці ХVІ й у першій поло-
світською творчістю. Треті зрідка звертаються до ікони вині ХVІІ ст. навколо рішень Берестейської Унії 1596
як до експерименту. Але в усіх випадках виразно просте- року торкнулася не тільки питань віровизнання, мови,
жується тенденція: стан розвитку ікони в діаспорі є ор- національної самобутності, політики, а й іконопису, де
ганічною частиною українського малярства, становлячи зіткнулися консервативні й передові думки. Та незважа-
одну з основних його тематичних ліній. Ікона - не фор- ючи на страхітливі перестороги («не пити з чужого дже-
мальний атрибут іконостасу, не тільки прикраса в рела, смертельною отрутою західної схизми не впивати-
церкві. Як склалося у віках, вона продовжує виконувати ся, до похмуро-темних римлян не ухилятися»), в ук-
роль духовного вчителя - «зображальної Біблії», історії раїнському ікономалярстві утверджується ренесансно-
Церкви і молитви. Вона зв’язує покоління одного народу барокова естетика з низкою змін в іконографії, колориті,
в історичний ланцюг і в такій своїй ролі є носієм з об’ємно-просторовим трактуванням образів, але без
національної мистецької традиції, виразником духовної порушення духовної суті ікони.
культури нації.
Ще один іконографічно-стильовий злам в історії ук-
Складність дослідження традиційного елемента в су- раїнського ікономалярства відбувся на початку ХІХ ст.:
часному українському ікономалярстві діаспори полягає ікона позбулася барокових рис і почала переходити в
в тому, що сама традиція не була однорідною. На відміну річище романтизму. Паралельно з професійною розви-
від греко-візантійського, а також від болгарського і валася народна ікона. Причому протягом віків існували
російського ікономалярства, українська ікона позначена зв’язки між творчістю малярів, наділених наївною
творчим підходом її авторів до канонічних постанов радістю самоуків і творчістю досвідчених фахівців.
Сьомого Вселенського собору (787), який засудив іконо- З поміж країн, де утвердилися східнохристиянські обря-
борство («Нехай буде відлучений від церкви кожен, хто ди і було встановлено шанування ікон, народна течія в

25

Діаспора й вїдродження іконотворчості

Українська церква св. Родини у Вінніпезі, Українська церква св. Євхаристії Українська церква св. Євхаристії
Канада. 1964. Архітектор Радослав Жук. в Торонто, Канада. 1967-1978. в Торонто. Південний фасад.
Архітектор Радослав Жук.

іконописі, здається, ніде не справила такого безпреце- ського стилю ХІ-ХV ст. По-друге, це доволі значний,
дентного за силою і тривалістю впливу на ікону про- досить вивчений і не раз публікований корпус ренесанс-
фесійну, як в Україні. Цей зв’язок, причини якого слід но-барокових ікон ХVI-XVIII ст. По-третє, це ікони кла-
шукати як у суспільному статусі мистецтва на наших сицизму ХІХ ст., на які здебільшого орієнтувалися іконо-
землях, так і в національній психології, відчувається (по- писці і в ХХ ст., наприклад, при влаштуванні іконостасів
ряд з іншими факторами) і на сучасному етапі українсь- у короткий період відновлення Української Автоке-
кого ікономалярства. фальної Православної Церкви в Україні (1919-1930),
а також в українських церквах, що перебувають під
Отже, перед творцями ікон діаспори, сповненими юрисдикцією Московського патріархату і Російської
бажання розвивати мистецькі традиції народу, — три Православної Церкви. Ікономалярі діаспори мали чи-
взірці, від яких вони можуть виходити або на які можуть малі проблеми у своїх спробах безпосередньо вивчити
орієнтуватися. Це, по-перше, нечисленні ікони візантій-

26

ікони на терені України. У 30-ті роки ХХ ст. і під час Діаспора й вїдродження іконотворчості
Другої світової війни разом з церквами було знищено
безліч цінних ікон. Шанувальники мистецтва з-за кордо- Українська церква св. Трійці в Кергонксоні, штат Нью-Йорк,
ну тривалий час мали надто обмежені можливості США. 1976. Архітектор Радослав Жук.
приїздити в Україну і вивчати залишки ікономалярської
спадщини в музеях і діючих церквах, не могли побачити емігранти, - фольклор: усний, пісенний, образотворчий.
ікони у зачинених церквах і в музейних фондосховищах. Він прижився у громадах і продовжує родити й через сто
Не було навіть добрих репродукцій. років, уже в четвертому і п’ятому поколіннях діаспори.
Розвиток української ікони на Заході почався у фольк-
Незважаючи на ці труднощі, українська ікона за ме- лорному річищі й тривав до кінця Першої світової
жами України добре знана і править взірцевим джере- війни.
лом для нових поколінь іконотворців. Цьому сприяють
фотографія, кіно, а останніми роками і відеотехніка. Емігранти із західних регіонів України були, як пра-
Проте так було не завжди. Перша хвиля еміграції, що за- вило, людьми вельми побожними. Виходячи в поле, на
лишила західні українські землі у 90-х роках ХІХ ст., у пасовисько, в ліс по дрова, на річку чи до криниці по
наспіх побудованих церквах на освоюваних теренах Ка- воду, люди в цих краях хрестилися і просили у Бога бла-
нади, США, Аргентини, Бразилії й Венесуели лаштувала гословення на здійснення задуманої справи. Навіть діти,
іконостаси з ікон народних, писаних по пам’яті селяна-
ми-самоуками. Сьогодні тих ікон у храмах американсь-
кого континенту нема (вони давно замінені новими), але
багато ікон збережено в етнографічних, краєзнавчих та
мистецьких музеях. Великі зібрання є в Музеї цивіліза-
цій в Оттаві, в Українському музеї в Саскатуні та його
філіях, в Українському музеї у Нью-Йорку, приватній
колекції родини Чопівських у Вашингтоні, у музеї при
Українському Католицькому Університеті ім. святого
Папи Климента в Римі, в музеях Чикаго та в деяких
інших. Ікони ці (запрестольні та іконостасні) не різнять-
ся своїми розмірами: невеликі, написані здебільшого в
традиційній іконографії, вони відображають стилістичні
особливості народного іконописання осередків Галичи-
ни, Волині, Закарпаття й Буковини.

Траплялося, що емігранти брали з собою ікони, од-
нак це були не церковні, а хатні ікони народного письма.
Найбільша цінність, що її взяли з собою вбогі українські

27

Діаспора й вїдродження іконотворчості вирушаючи на уроки до школи, хрестилися і проказува-
ли молитви. Буквально в кожному помешканні була при-
наймні одна ікона, яку вважали родинною покровитель-
кою і захисницею від біди. Тож беручи із собою за океан
найнеобхідніше, емігранти вкладали у свій нехитрий ба-
гаж домашню ікону. З багатьох тисяч привезених до
США, Канади, Бразилії, Аргентини ікон досьогодні збе-
реглася мізерна частина. Але якраз ці привезені ікони
народного (зрідка і професійного) малярства слугували
попервах за зразки найбільш ранніх іконостасів для ма-
леньких церковець і капличок українських поселенців
на неозорих просторах американського континенту.

Аж до кінця ХХ ст. в південній частині провінції
Манітоба, що в Канаді, збереглися дерев’яні церковці
перших українських поселенців. У 60-80-х роках ХХ ст.
чимало з цих церковець змалював американський мис-
тець українського походження Олекса Булавицький
(1916-2001). Автор цих рядків зустрічався з пейзажи-
стом в 1991 і 1993 роках, досліджуючи його малярський
доробок. Олекса Васильович Булавицький зазначав, що
ікони в церковцях канадсько-українських хуторів Сірко,
Арбака, Бірдс Гілл, Галич, Ѓардентон, Віта, Калієнто, Сан-
давн, Стюартберн були так званого «домашнього харак-
теру» і часто становили лише однорядний іконостас. На
жаль, вони не збереглися, так само, як і церковці, змаль-
овані Булавицьким чверть століття тому.

Проте в більших містечках США й Канади привезені
з України ікони стоять у церквах і досі. Як правило, це
великі ікони професійного малярства, часто схожі на

Українська церква Св. Андрія в Лурді,
Франція. 1988-1990.

28

релігійні картини з латинських костьолів, але пристосо- конських дверях священики і члени церковної управи Діаспора й вїдродження іконотворчості
вані до православних іконостасів. Прикладом може бути лишили два образи, виконані анонімним «іконним
церква св. архангела Михаїла в місті Норт Фолі, імпресіоністом»: архангелів Михаїла й Гавриїла. Очевид-
провінція Манітоба, Канада. Церква побудована 1902 но, іконостас був тимчасовий, бо прецікаві ікони нама-
року, й іконостас відтоді не мінявся. Ікони тут явно не льовані олійними фарбами на цупкому папері, а сам
канадського походження, а привезені з України на ру- папір наліплений на дерев’яну дошку. Шануючи талант
бежі ХІХ і ХХ століть, мальовані, ймовірно, в першій по- майстра, церква й досі береже ці образи.
ловині або середині ХІХ ст., про що свідчить стиль класи-
цизму. Іконостас у цій церкві складається лише з двох Сьогодні мало що відомо про Гната Сича. Проте його
ярусів. Найперше впадають в око дві великі ікони в ниж- класичний іконостас в Михайлівській церкві Ѓардентона
ньому ярусі: Розп’яття Господа Ісуса Христа і тріумфаль- відзначається професіоналізмом виконання. Обидва яру-
не вознесіння на небо Богородиці. В класичному й ка- си - намісний і апостольський - вражають ясністю, май-
нонічному іконостасі тут мали б бути образи Христа же прозорістю колориту, повітряною легкістю постатей
Учителя і Матері Божої Провідниці. Але ранні українсь- Христа, Богородиці, архангелів, апостолів. Святі особи
кі поселенці розмістили тут Розп’яття й Вознесіння. Між сповнені величності, непорушного спокою, однак легкий
обома творами помітний глибокий психологічний конт- рух у напрямі глядачів свідчить про їхню ніжну турботу
раст: вираз трагедії на обличчях предстоячих перед про віруючих: вони наче спускаються з небесних висот,
Розп’яттям і велика радість ангелів, які супроводжують щоб вести нас дорогою спасіння.
Богородицю при її вознесінні на небо. Все це передано
самою побудовою картин, їхнім колоритом і силою Чи мова йде про фольклорні зразки ікон, чи про висо-
переживань. Люди звикли до цих ікон, полюбили їх і комайстерні, мальовані мистцями академічної виучки,
вирішили не міняти на загальноприйняті образи. — сакральне мистецтво ранньої української еміграції
генетично пов’язане з Україною, її мистецтвом. Народні
Ще одна рання церква в Канаді, збудована українця- ікони привозили селяни, священики, єпископи, можли-
ми на початку ХХ ст., свідчить про перші кроки сакраль- во, й самі мистці. Або ж малювали на місці, так як в Ук-
ного малярства вже на терені самої Канади. Йдеться та- раїні. За сто років від початку масової еміграції україн-
кож про церкву св. Михаїла, але в місті Ѓардентоні тієї ж ців на Захід ікона не стала ні американською, ні
провінції Манітоба. Відомо, що церква освячена 1910 англійською, французькою чи німецькою: вона лишила-
року і в ній був іконостас, ікони для якого змалював ся у всіх вимірах українською. Про це свідчить аналіз
невідомий маляр. Його стиль і манера надзвичайно іконотворчості у двох найбільших регіонах українських
цікаві, адже він застосував чистісінький імпресіонізм, поселень: у Північній Америці та Західній Європі.
нечуване в іконах новаторство! На жаль, повністю іконо-
стас цього майстра не зберігся, більшість ікон була
замінена в другій половині 30-х років ХХ ст. іконами
стилю класицизму пензля Гната Сича. Та все ж на дия-

29

Dmytro Stepovyk
THE UKRAINIAN ICON
The Icon Painting Experience of the Ukrainian Diaspora





Українська іконотворчість у США й Канаді

r важких умовах облаштування життя за океаном «іконостаси», біля яких ще не правилися літургії, бо не
українці потребували Божої допомоги, а вона, за було священиків, а самі християни з числа мирян збира-
традиційними уявленнями, здійснювалася через лися по неділях і на свята й читали уривки з Євангелій і
Церкву. Емігранти просили православних і греко-като- Псалтиря. Після Першої світової війни у США з’явилися
лицьких єпископів в Україні негайно прислати до них перші православні єпископи з Автокефальної Церкви. У
священиків і поставити єпископів для духовного настав- міжвоєнне двадцятиліття за океаном сформувалися
ництва. Ранні поселенці ще жили у землянках, але перші структури Української Православної та Греко-Като-
зароблені долари жертвували на будівництво храмів. Ча- лицької церков, що взяли під свою опіку храмобудівниц-
сом споруджувати церковці й каплички допомагали тво й іконотворчість, переводячи їх із народної стихії на
прибулі з України священики або диякони. Вони ж ма- професіональну основу. Центрами організованого ук-
лювали ікони скромних одноярусних іконостасів. А раїнського церковного життя стають місто Філадельфія
1907 року до США приїхав український єпископ Сте- у США й місто Вінніпег у Канаді.
пан Ортинський. У Сполучених Штатах і Канаді біля
престолів ставили аналої (скісні столики) з двома ікон- Виникнення українського професійного ікономаляр-
ками — Ісуса Христа і Богородиці. Це були символічні ства за океаном пов’язано, крім Гната Сича, також з

ім’ям художника Петра Липинського (1888—1975),

33

Українська іконотворчість у США й Канаді який прибув до Канади з Галичини одразу після погляду. Зберігаючи стильові принципи класицизму, За-
закінчення Першої світової війни. Учився він у па- болотний малював святих непорушними, надавав рисам
рафіяльній ікономалярській майстерні міста Гусятина, обличчя безпристрасності, а сяючим очам — лагідного
вдосконалювався у Почаївській лаврі, малював ікони в виразу, за яким відчувається авторське бажання підкрес-
стилі класицизму для церков нинішньої Тернопільської лити думку про близький контакт між образом і гляда-
області. Упродовж 50-ти років Липинський творив іко- чем. Це «вглядання» святих у богомольців, ніби для «вив-
ностаси й окремі ікони, стінописи для 40 українських чення» їхніх думок і почуттів, є результатом використан-
греко-католицьких і православних церков, побудованих ня принципів психологізації в іконі.
у степових провінціях Канади — Альберті, Саскачевані і
Манітобі. Збереглися численні підготовчі шкіци й проек- На дещо інших засадах писав свої ікони Степан Ме-
ти, що складають мистецький архів, зібраний і впоряд- уш. Відчуття руху й напруженості постатей (іконостас і
кований мистецтвознавцем і етнографом Радомиром стінописи церкви Богоматері Невтомної Помочі у
Білашем у музеї-заповіднику «Село української культур- Йорктоні, провінція Саскачеван, 1939—1941) вказує на
ної спадщини» під Едмонтоном. прихильність маляра до бароко. Це помітно також у
контрасті кольорів, мальовничому трактуванні складок
На межі ХІХ і ХХ ст. у США й Канаді оселялися чима- одягу і загальній бароковій декоративності.
ло вихідців з інших традиційно православних країн: гре-
ки, серби, болгари, росіяни, білоруси. Українці швидко Звернення Меуша до джерел малярства українського
стали найбільшою з-поміж них етнічною громадою. Чу- бароко ХVII—XVIII ст. стало початком нового підходу до
дові іконостаси пензля Липинського одержали широке художніх традицій доби Гетьманщини. Церкви, побудо-
визнання. Він працював для своїх церков, але не уникав вані в Канаді, США, Аргентині, Бразилії, спочатку мали
навчати іконного малярства початківців із сусідніх гро- ікони в народному дусі. Посилення інтересу до давніших
мад, як православних, так і греко-католицьких. У 30-х стилів (ренесансу, бароко) наприкінці 30-х і в 40-х роках
роках поряд із Липинським великі іконописні роботи пов’язане з другою хвилею еміграції, що почалася у
виконували у Північній Америці Павло Заболотний та міжвоєнне двадцятиліття. Художники українського по-
Степан Меуш. Перший з них писав, як і Липинський, у ходження дістали можливість вивчати праці дослідників
стилі класицизму, але мав власну яскраву манеру письма. давнього українського мистецтва: Дмитра Антоновича,
Як свідчать виконані ним у 1939—1940 роках іконостас Миколи Голубця, Володимира Січинського, Євгена Пер-
та стінописи в Айтуні (провінція Саскачеван), Заболот- фецького, Михайла Драгана, — де висвітлювався, між
ний користувався підмальовками, що надає його маляр- іншим, і стильовий розвиток української ікони, гравю-
ству складної тональності, але зменшує відчуття декора- ри, іконостасної різьби. Цінувався у США й Канаді аль-
тивності. Постаті святих підкреслено об’ємні. Заболот- бом директора Українського національного музею у
ного з Липинським зближує іконографія, дотримання Львові Іларіона Свенціцького, де були репродуковані га-
дисципліни іконного письма, зокрема у передачі духов- лицькі ікони, звезені до музею з ініціативи митрополита
ності облич, благообразності, максимальної виразності Андрія Шептицького. До Америки потрапила частина
примірників цього альбому, й мистці змогли орієнтува-

34

Українська іконотворчість у США й Канаді

Невідомий мистець. Невідомий мистець. Невідомий мистець.
Тріумфальне вознесіння Архангел Гавриїл. З іконостасу Розп’яття Ісуса Христа
Богородиці на небо. церкви Св. архангела Михаїла з предстоячими.
З іконостасу церкви в Норт Фолі, в м. ардентоні, провінція З іконостасу церкви
провінція Манітоба, Манітоба, Канада. в Норт Фолі
Канада. 1902 Близько 1899

35



Українська іконотворчість у США й Канаді

Гнат Сич. Гнат Сич. Гнат Сич. Гнат Сич. Господь Ісус
Св. архангел Михаїл. Богородиця Провідниця. Св. архангел Гавриїл. Христос Учитель.
З іконостасу церкви З іконостасу церкви З іконостасу церкви З іконостасу церкви
в м. ардентоні. в м. ардентоні. в м. ардентоні. в м. ардентоні.
1935—1940 1935—1940 1935—1940 1935—1940

тися на репродукції ікон як на взірці. Стильові пошуки в українській діаспорі ще не були вироблені критерії
українських ікономалярів за океаном спиралися на ран- богословії ікони та її стилістично-іконографічної визна-
ню творчість і таких майстрів в Україні, як Іван Їжаке- ченості. Емігранти активно обживалися на нових
вич, Федір Коновалюк, Михайло Бойчук, Петро Холод- місцях, їх влаштовували будь-які ікони, не обов’язково
ний Старший, Модест Сосенко, Осип Курилас, Петро українські за манерою і стилем виконання. В 30-х ро-
Холодний Молодший. ках, під час економічної кризи, у США сповільнилося
будівництво храмів, скоротився обсяг замовлень на іко-
Праця нечисленних мистців-професіоналів стала ностаси. Відновлення храмобудівництва наприкінці 30-
прелюдією до розвитку іконотворчості після Другої х років обірвала Друга світова війна. Аж до 50-х років
світової війни. Поява кількох освічених майстрів на ніякого прогресу в іконотворчості у США й Канаді не
терені північноамериканського континенту була швид- спостерігалося.
ше винятком, аніж правилом. У першій половині ХХ ст.

37

Українська іконотворчість у США й Канаді

Іван Пушка. Св. Микола. Іван Пушка. Іван Пушка.
З церкви Св. Миколи в м. онор, Св. апостол Петро. Богородиця Покрова.
провінція Манітоба, Канада. 1947 З церкви в м. онор. 1947 З церкви в м. онор. 1947

Тим часом у західноєвропейських країнах, зокрема у Країни-переможці запросили біженців з України до се-
зруйнованій Німеччині, перебувала велика спільнота ук- бе. На зламі 40-50-х років до США й Канади (а також до
раїнців, які належали до категорії «переміщених осіб». Англії, Австралії, Нової Зеландії, Аргентини, Бразилії
Союзні держави кілька років міркували над їхньою до- тощо) переїхали сотні тисяч українців, серед них було
лею і дійшли висновку, що тисячі цих чоловіків і жінок чимало інтелігенції. Обживаючись, спілкуючись із
не можна повертати до СРСР, хоча цього й домагалася давнішніми українськими емігрантами, члени новоутво-
Москва, щоб запроторити їх на вічну каторгу в Сибір. рених громад, як їхні попередники 40—50 років тому,

38

стали будувати церкви, розмальовувати їх, влаштовувати модерністському мистецтві, прагнуть нині до чогось гли- Українська іконотворчість у США й Канаді
величні позолочені іконостаси, подібні до тих, що за до- бинного й вічного. Українська традиція, досвід життя,
би Гетьманщини встановлювалися в церквах України — духовні спонукання — ось із чого складається бажання
від Галичини й Волині до Полтавщини й Слобожанщи- займатися іконою. Зупинимося на ролі традиції, зокре-
ни. Новоприбулі майстри не тільки вміли добре малюва- ма стильової, розглянемо її через призму обдарованих
ти, а й досконало знали історію українського сакрально- творчих індивідуальностей.
го мистецтва. Церковна творчість входить у річище висо-
кого професіоналізму. У вищих мистецьких і архітектур- Серед мистців діаспори маємо шанувальників і
них школах вчаться молоді українці, деякі з них дістають послідовників візантизму, ренесансу, бароко і класициз-
спеціалізацію з церковного мистецтва. му — основних стилів, в «уборах» яких дійшла до нашо-
го часу тисячолітня іконописна національна спадщина.
Всупереч прогнозам, що ікона нібито вичерпала свої
можливості, після Другої світової війни спостерігаємо Мало хто з майстрів образотворчого мистецтва, які
піднесення ікономалярства, увагу до нього з боку світового опинилися після війни в європейських таборах біженців
мистецтвознавства, музеїв, приватних колекціонерів, діячів і наприкінці 40-х збиралися в далекі краї за океани, знав
Церкви і, що найцікавіше, — з боку самих художників. щось із теорії ікони — іконології. Проте вони, виходячи
з духовних потреб тисяч і тисяч своїх земляків, непогано
Найлегше пояснити це явище інтенсивним церков- опанували церковну іконографію. Вчорашні портрети-
ним будівництвом повоєнного часу, отже, необхідністю сти і пейзажисти, діставши замовлення, уважно допиту-
влаштувати іконостаси і мати добрих майстрів. На- валися у священика і громади, які образи ті хочуть мати
явність замовника в особі релігійних інституцій УПЦ й і яким чином намальовані. Більшість віддавала перевагу
УГКЦ була однією з вирішальних причин розвитку ікони узвичаєним іконам стилів бароко чи класицизму. І
в діаспорі. Але є й інші причини, можливо, поважніші. мистці намагалися догодити людям. Про самовиражен-
Високий рівень добробуту українських громад у таких ня і новаторські пошуки попервах не йшлося: малярі
країнах, як ФРН, Франція, Велика Британія, США, Кана- хотіли мати роботу за фахом.
да, Австралія, зумовлює певний спад духовності у грома-
дян, у першу чергу серед молоді. Церква у цих країнах Скульптор Леонід Молодожанин (Лео Мол) роз-
традиційно охороняла мову, загальнолюдські й культурні повідав, як він починав життя в Канаді, приїхавши туди
цінності. Люди старшого покоління усвідомлювали цю наприкінці 40-х років. На скульптуру тоді жодних замо-
роль Церкви в час послаблення родинних зв’язків, усклад- влень не було. Але Леонід Григорович знався і на ма-
нення взаємин батьків з дітьми і загрози асиміляційних лярстві. Тож, знайшовши у Вінніпезі українця, якому
тенденцій. Тому вони були зацікавлені у зміцненні Цер- потрібні були ікони для храмів, він декілька років малю-
кви, церковного мистецтва, в піднесенні ікони. вав, аж поки не настав час знову повернутися до скульп-
тури. Люди не забули, що знаменитий Лео Мол, автор ба-
Збіг матеріальних і морально-психологічних чин- гатьох пам’ятників і станкових скульптур, починав свій
ників у громадах впливає на стан ікономалярства. Самі творчий шлях у Канаді з ікон. Через багато років він
мистці, відчувши «глухий кут» як у реалістичному, так і в створив десятки вітражів в українських церквах, а на фа-

39

Українська іконотворчість у США й Канаді

Іван Пушка. Св. євангеліст Марко. Іван Пушка. Св. євангеліст Лука.
З церкви в м. онор. 1947 З церкви в м. онор. 1947

саді головного українського православного собору Кана- змальовував святих на тлі пейзажів (св. Микола,
ди — вінніпезької катедри Святої Трійці — разом із по- св. апостол Петро) або на хмарах високо в небі, як, на-
мічниками, виклав з мозаїки величний монументальний приклад, на зображенні Богородиці Покрови — Заступ-
твір: панно «Свята Трійця». ниці людства, що її підніжжям є земна куля. У цих тво-
рах бароковий стиль помітно розбавлений класицизмом,
1947-м роком датований стінопис у церкві Св. Мико- а пейзажі своєю гармонійністю нагадують незабутні ре-
ли у м. онор канадської провінції Манітоба, виконаний несансні картини природи. Виразніше проступають ба-
Іваном Пушкою — прихильником стилю бароко. Він

40

рокові риси в парусних образах Матвія, Марка, Луки й завдання посильне тільки для досвідчених майстрів. Українська іконотворчість у США й Канаді
Івана Богослова. Трикутна форма парусів дозволила Іва- Можливо, тому найбільш вдалі спроби стильового син-
нові Пушці зняти з євангелістів статичність і скутість, пе- тезу в іконі зроблені патріархами українського образо-
редати напруженість думки і рух постатей. Характерним творчого мистецтва ХХ ст. в західних країнах — Петром
ренесансно-бароковим орнаментом навколо кожного Холодним Молодшим (США), Святославом Гординсь-
святого Пушка посилив декоративність стінописів. Мис- ким (США), Теодором Бараном (Канада), Ювеналієм
тець зберіг традицію плавного сполучення стилів і в іко- Мокрицьким (Канада).
ностасі для цієї Микільської церкви (1952).
Петро Холодний Молодший (1902—1990) — син
Поєднання стилів, щоб не стати мішаниною, вимагає відомого вченого і мистця Петра Івановича Холодного.
таланту, розвиненого чуття ікони давньої та сучасної. Це Він рано виявив творчі здібності, до того ж у всіх трьох

Іван Пушка. Св. євангеліст Іван Богослов. Іван Пушка. Св. євангеліст Матвій.
З церкви в м. онор. 1947 З церкви в м. онор. 1947

41



Українська іконотворчість у США й Канаді

Святослав Гординський. a) Богородиця Покрова. б) Христос Учитель. в) св. Микола.
З іконостасу собору Св. Покрови у Вінніпезі. 1963

видах образотворчого мистецтва — малярстві, графіці, Йорк), Св. Андрія (Вашингтон), храма-пам’ятника Св.
скульптурі. Весь довоєнний доробок майстра, на жаль, Андрія у Саут Бавнд Бруку, церкви Івана Хрестителя у
загинув під час Другої світової війни. 1950 року Холод- Гантері, церкви Св. Юрія Змієборця у Нью-Йорку. Для
ний оселився у США. Головним напрямом його твор- української православної церкви у м. Глен Спеї (де до
чості стає ікона. За своє довге життя він багато трудився кінця життя мешкав майстер) він виконав запрестоль-
в царині графіки і в скульптурі. Проте світову славу П. Хо- ний образ Богоматері — одну з наймонументальніших
лодний все-таки здобув як ікономаляр (1950—1990). українських богородичних ікон ХХ ст. Ікони пензля Хо-
Цілі іконостаси, їх фра менти виконав мистець для лодного виставлялися в Українському музеї у Нью-Йор-
українських катедральних соборів Св. Володимира (Нью- ку. Багато років він був науковим радником цього музею.

43

Українська іконотворчість у США й Канаді

Святослав Гординський. Святослав Гординський.
Св. Володимир і Ольга. Св. Борис і Гліб.
З собору Св. Покрови у Вінніпезі. 1963 З собору Св. Покрови у Вінніпезі. 1963

44

З арсеналу засобів, що пов’язують творчість Холодного не рух, а духовний молитовний стан, своєрідний іконний Українська іконотворчість у США й Канаді
з візантійським ікономалярством, відзначимо насамперед психологізм, суттєво відмінний від психологізму світсь-
площинність, локалізацію кольорів. Добираючи лінії кого портрета. Бо в портреті психологізм пов’язаний з
різної товщини і плавності, мистець домагався виняткової передачею настрою, миттєвого почуття, а в іконі — це
пластичності образу. За ритмікою площин і ліній малярст- стале, незмінне, можна сказати, вічне ставлення до Бога.
во Холодного стоїть між візантійською іконою константи- Холодний умів майстерно виражати через лики святих
нопольської школи та іконою Київської Руси-України. постійну єдність з Вишнім. Вважається, що найкращі
його ікони — це образи Богородиці. Ікони Холодного на-
Петро Холодний малював однофігурні ікони, призна- гадують величні візантійські мозаїки ІХ—ХІ ст. із собору
чені для іконостасів, вівтарів, кивотів. Тут важлива не дія,

Cвятослав Гординський. Cвятослав Гординський. Святослав Гординський.
Св. євангеліст Матвій. Св. євангеліст Марко. З собору Св. апостол і євангеліст Іван Богослов.
З собору Св. Покрови у Вінніпезі. 1963 Св. Покрови у Вінніпезі. 1963 З собору Св. Покрови у Вінніпезі. 1963

45

Українська іконотворчість у США й Канаді

Святослав Гординський. Богородиця Покрова зі святими. Святослав Гординський. Богородиця Покрова зі святими.
Варіант 1. Із собору Св. Покрови у Вінніпезі. 1963 Варіант 2. Із собору Св. Покрови у Вінніпезі. 1963

Св. Софії в Константинополі або ще більш ранні мозаїки пурові в їх ніжних і теплих відтінках і гармонійних спів-
Равенни — з базилік святих Віталія й Аполлінарія. Вплив відношеннях.
Візантії відчувається також у доборі Холодним кольорів,
серед яких переважають сині, блакитні, фіолетові, пур- Щодо композиції та передачі молитовного стану ми-
стець досить близько стоїть до українських ікон Серед-

46

ньовіччя. Наприклад, образ Богородиці Милостивої кличе його знову до Італії для виконання дуже поважно- Українська іконотворчість у США й Канаді
(Ніжної, Єлеуси) з приватного зібрання у США, незва- го мистецького проекту, про який розповімо де-
жаючи на дещо приглушену колористичну тональність, тальніше, і аж у 80-х роках Мокрицький повертається до
— зворушливий, справді ніжний. За богословським ка- Канади, у свій монастир братів-студитів, де й завершив
ноном Марія з маленьким Ісусиком на руках сповнена свій земний життєвий шлях.
двох протилежних почуттів — світлої любові та смутку.
Петро Холодний, тонко поєднавши характерні Найвидатнішим творчим доробком отця Ювеналія
візантійсько-українські формальні засоби іконотворен- є 26 ікон для іконостасу собору Св. Софії в Римі, нама-
ня, зумів передати складну гаму почуттів святої Марії, льованих у 70-х роках ХХ ст. Проект триярусного іконо-
піднісши їх до найвищого ступеня ліризму, де, одначе, стасу належить Святославові Гординському, а безпосе-
присутній відтінок туги. редньо виконав його з різноколірного мармуру італійсь-
кий скульптор з П’єтрасанти проф. Уго Мацеї. Цьому ж
Інший видатний майстер пензля Ювеналій Мок- скульпторові належить царська брама і два дияконські
рицький (1911—2002) значно послабив візантійський входи (метал, позолота), мармуровий водограй «Три
елемента за рахунок піднесення елементу українського. ангели» на майдані перед собором, пам’ятник Шевчен-
Його образи сяють красою мистецтва епохи Відроджен- кові перед будинком Українського католицького універ-
ня і за стилем ближчі до засобів ренесансного малярства, ситету імені св. Климента і скульптурне оздоблення пор-
але на базі традиційної української ікони. Його твор- талу самого університету (два сфінкси — символи муд-
чість належить як канадській, так і західноєвропейській рості, два ангели з книгою).
українській діаспорі, бо працював він на обох конти-
нентах. Народився мистець у селі Хлопівці в Західній Таким чином, у соборі Св. Софії злилися в один ан-
Україні. У 18-річному віці він прийняв чернечий по- самбль талант і досвід італійців (архітектора Лючіо ді
стриг в Унівському монастирі братів-студитів. На Стефано, скульптора Уго Мацеї) та українців (Святосла-
відміну від інших мистців-ікономалярів, які «прийшли» ва Гординського, Ювеналія Мокрицького, Леоніда Моло-
із світського образотворчого мистецтва, Ювеналій Мок- дожанина). Кожен мистець уважно поставився до заду-
рицький з юних літ цілком присвятив себе служінню Бо- мів інших. Ікони стилістично гармонують з мозаїчними
гові даним йому згори талантом маляра. Він обрав для стінописами Гординського. Американський художник
себе посилений аскетичний спосіб життя, прийнявши у українського походження спроектував іконостас неви-
23 роки схимництво, яке зазвичай обирають ченці похи- соким. За іконостасом добре видно горішню частину
лого віку наприкінці життя. Вже як монах, Мокрицький святині (вівтаря) з мозаїками «Причастя апостолів»
здобув мистецьку освіту у Празькій та Віденській акаде- («Таємна вечеря»), «Дейзиса» («Моління») і ангелів. Ці
міях мистецтв. мозаїки ніби вивищують іконостас, доповнюють його.

Свою творчість він розпочав 1948 року в Німеччині. У залитому спокійним золотавим світлом соборі іко-
Малював ікони для монастирів у Римі (1950—1955), ностас не видається надто величним. Його справжня
потім у Канаді (1956—1963). Кардинал Йосип Сліпий краса усвідомлюється при зосередженому вивченні. Він
неначе і задуманий для заглибленого споглядання під час

47

Українська іконотворчість у США й Канаді відправлення служби. Чотири намісні ікони (Ісуса Хри- Малярська манера Ювеналія Мокрицького неповтор-
ста, Богородиці, Миколи Чудотворця і Йосипа Обручни- на. Святих на його іконах можна охарактеризувати сло-
ка) відрізняються від інших своїми збільшеними вами: стриманість, доброта, чуйність, уважність, любов.
розмірами. За стилем виконання вони нагадують україн- Постатям властива якась особлива легкість: здається, во-
сько-галицькі ренесансні ікони другої половини ХVІ ни створені не фарбами, а потоками ніжного теплого
і першої половини ХVІІ ст. Проте їхня візантійська осно- світла. Святі наче явилися до людей із золотої сфери Бо-
ва набула під пензлем Мокрицького особливої теплоти жого царства, принісши із собою не вістку страху і кари,
й ніжності, притаманних мистецтву епохи Відродження. а вістку благості. Їхні німби, лики й одежі ніби легенько
Тут нема напруженості й надмірної врочистості; духов- коливаються, як під диханням Святого Духа.
ність, сила навіювання цих ікон побудована на регістрах
милосердя і любові. У ретельно виписаному образі Бого- Цю одуховнену манеру Мокрицького полюбили як у
родиці з маленьким Ісусом упізнаємо насамперед Європі, так і на американському континенті. Виконую-
Одигітрію. Про це свідчать і композиція, і всі виражаль- чи пастирські, священичі обов’язки, монах-схимник
ні засоби. Але водночас це і Мадонна, з її правильними Ювеналій старався не полишати іконотворчості й після
(і близькими очам європейської людини) рисами облич- свого повернення з Рима. Намальовані ним ікони розхо-
чя, тонко окресленою тендітною постаттю. дилися по церквах і монастирях Канади та США. В Італії,
крім собору Св. Софії, ікони пензля Мокрицького є в мо-
Під великими намісними іконами розташовані чоти- настирі «Студіон» у місті Маріно, в монастирі роттафер-
ри менші, пов’язані зі Старим Заповітом: жертва Мелхи- рата біля Рима та в інших місцях.
седека, жертва Авеля, жертва Авраама і жертва Мойсея в
пустелі. А над намісними іконами — сцени, приурочені Собор Св. Софії в Римі, збудований за ініціативою кар-
до дванадцяти великих річних свят. На царській брамі динала Йосипа Сліпого в 1967—1969 роках за проектом
змальовано Благовіщення, а на дияконських дверях — об- італійця Лючіо ді Стефано, є одним з кращих українських
рази дияконів Стефана та Романа. Всі ці ікони створені зі храмів у Західній Європі як за архітектурою, так і особли-
справжнім духовним почуттям і знанням української во за внутрішнім мистецьким оздобленням. Це єдиний у
іконографії. Кожній барві, кожному відтінку Мокриць- світі християнський храм ХХ ст., повністю вкритий зсере-
кий зумів надати теплоти, що узгоджує ікони із загаль- дини мозаїками — від купола до підлоги. Цікаво, що цей
ним колоритом мозаїк. Золоте тло ікон не рівномірне, а з італійський храм розмалювали українські мистці, які
переливами, з мінливою світлоносністю. Впадає в око постійно мешкали на американському континенті. Ось чо-
однотипність побудови, великий ступінь схожості рис му різниця між діаспоро-американським і діаспоро-євро-
зовнішності ликів св. Миколи Чудотворця, св. Йосипа пейським церковним малярством є досить умовною. Ав-
Обручника (з намісного ярусу іконостаса) і св. Климента тор ікон Ювеналій Мокрицький був приписаний до ка-
(вівтарний образ). Важко сказати, чи це є наслідком надського монастиря студитів. Автор проектів мозаїк пос-
зорієнтованості мистця на певний взірець обличчя, чи це тійно мешкав у місті Вероні, штат Нью-Джерсі, у США.
свідомий засіб проведення паралелі між трьома святими.
Йдеться про мистця, письменника і вченого Свято-
слава Гординського (1906—1993). Його багатогранна

48