Залізничний вокзал (Тернопіль)
| Залізничний вокзал Двірець | |
|---|---|
.jpg) | |
| 49°33′14″ пн. ш. 25°36′02″ сх. д. / 49.55389° пн. ш. 25.60056° сх. д.Координати: 49°33′14″ пн. ш. 25°36′02″ сх. д. / 49.55389° пн. ш. 25.60056° сх. д. | |
| Країна |
 Україна |
| Розташування | Тернопіль[1] |
| Тип | залізничний вокзал |
| Дата заснування | 1870 |
| Статус | Пам'ятка архітектури місцевого значення |
  Залізничний вокзал Залізничний вокзал (Україна) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Залізничний вокзал — двірець головної станції Тернопільської дирекції Львівської залізниці. Розташований у середмісті Тернополя. Пам'ятка архітектури місцевого значення, охоронний номер 13.
Історія[ред. | ред. код]
Перша будівля виникла 1870 року з відкриттям 28 грудня 1870 року залізничної колії Золочів — Тернопіль. Восени 1903 почали будівництво нового приміщення вокзалу. Проєкт розробило технічне бюро міністерства залізниць у Відні (нині Австрія). Сучасний вигляд вокзалу — це те, що вдалося побудувати згідно плану в 1952 році[2].
Навесні 1905 закінчено спорудження правого крила, у серпні 1906 новий вокзал ввели у дію.
Фронтон було прикрашено дзеркальним коло-вікном площею 65 м². На вокзалі були водогін, центральне опалення, освітлення від власної динамомашини. Вартість будівництва — 300 тисяч крон.
Зруйнований під час Першої світової війни, згодом відбудований.
У вересні 1920 в салоні Залізничного вокзалу розміщувався штаб Головного отамана Армії УНР Симона Петлюри.
1944 — знову зруйновано. Відновлений 1952 року в зміненому вигляді.
Останні опоряджувальні роботи в 1999—2000 виконала фірма «Марс» під керівництвом А. Мусійчука (архітектор Данило Чепіль).
Транспортне сполучення[ред. | ред. код]
До залізничного вокзалу можливо дістатися:
- автобусними маршрутами № 3, 4, 6, 6А, 8, 14, 15, 16, 19, 20, 20А, 22, 22А, 27, 35, 36;
- тролейбусними маршрутами № 3, 5, 7, 8, 9, 11.
Світлини[ред. | ред. код]
-
Вокзал у 1914 р. -
Двірець вокзалу в 1918 р. -
Вигляд залізичного вокзалу з пішохідного моста, осінь 2017 р.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Wiki Loves Monuments monuments database — 2023.
- ↑ Тернопіль радянський: основні напрямки розвитку архітектури у складі СРСР - ternopil-future.com.ua (укр.). 18 липня 2022. Процитовано 21 липня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Дуда І. Тернопіль // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 402–406. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Загородний Р. Перша залізниця Галицького Поділля // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 82–90. — ISBN 978-966-457-228-3.
