Сім причин поїхати зі Львова в Ужгород

Сім причин поїхати зі Львова в Ужгород

Сім причин поїхати зі Львова в Ужгород Фото: Юрій Богун

Дозвілля та їжа
20 червня 2023 14:46
Автор: Юрій Богун

Традиційно Ужгород вабить до себе навесні цвітінням сакур. Ми ж розкажемо, що можна в цьому обласному центрі подивитися окрім них. Місто варте того, щоб присвятити йому не один день, а хоча б вікенд.

Зараз все найоперативніше у нашому Telegram-каналі. Підписуйтесь, щоб бути в курсі найважливішої інформації

Зі Львова в Ужгород можна доїхати на автомобілі, автобусі, потязі, чи електричці. Дорога триватиме 3-7 годин, в залежності від обраного варіанту.

Ужгородський замок

Перше, що приваблює туристів в Ужгороді – це замок. Розташований поруч із центром міста, на вулиці Капітульній. Нині використовується як краєзнавчий музей.

Перші згадки про замок історики знаходять ще до IX століття. Це була твердиня на одному з горбів над поселенням білих хорватів. На той час замок мав вигляд дерев'яної фортеці, що складалася з дитинця і частоколу. Тоді ця територія була заселена слов'янами — білими хорватами. Тут було князівство, на чолі якого стояв князь Лаборець.

У 1312 році, після того, як італійські брати Другети допомогли королю Карлу Роберту з нової династії Анжу придушити повстання наджупана Петра Петені, Карл Роберт подарував братам Ужгородський замок та землі. Вони володіли ним 350 років.

У 1707 році замок урочисто зустрічав послів Петра I на переговорах із представниками Ференца II Ракоці. Після поразки повстання у 1711 році Ужгородський замок перейшов у розпорядження австрійської корони. Саме в цей час із нього до Відня вивезено всі матеріальні цінності: картини, меблі, колекцію дорогоцінного посуду, зброю.

Австрійська імператриця Марія-Терезія у 1775 році передала замок Мукачівській греко-католицькій єпархії, аби там створити богословську академію, тоді ж була проведена незначна перебудова замку і знищена лицарська зала.

Від 1947 року замок використовується як краєзнавчий музей. Пам'ятка архітектури залишається одним з найвідвідуваніших туристичних об'єктів Ужгорода й України. У 2009 році, Ужгородський замок посів II місце у конкурсі «7 чудес Закарпаття».

Історичний центр Ужгорода

Ужгород належить до категорії міст зі великою архітектурною спадщиною. Збереглися ансамблі, окремі унікальні будинки — пам'ятки архітектури державного та місцевого значення. Історично сформована забудова центральної частини міста — це житлові квартали розчленовані господарськими спорудами на вузькі ділянки.

Ця забудова відноситься до XIX та початку XX століть. Переважна більшість будинків малоповерхові (до трьох поверхів). В цей період динамічно розвиваються такі архітектурні стилі як угорський романтизм, стилі архітектури історизму (еклектика), а також сецесія.

Якісно іншим етапом містобудівного розвитку міста є міжвоєнна забудова 20—30-х років XX століття — яскравий приклад архітектури модернізму, зразок вдалого використання відкритих просторів у плануванні та формуванні масштабного міського середовища.

Чехословацька міжвоєнна архітектура представлена такими стилями як ар деко, експресіонізм, рондокубізм, функціоналізм, неокласицизм тощо.

Радимо побувати біля синагоги, обудовано в 1904 році в неомавританском стилі. Синагога була центром релігійного та культурного життя єврейської громади міста. Зараз тут розміщується філармонія.

Також варто побачити театральну площу, свою назву площа отримала від будівлі міського театру, збудованого в 1906 році. Зараз тут працює ляльковий театр "Бавка". Поруч можна побачити пам’ятник художнику Ігнатію Рошкович, який колись жив в місті.

І, звичайно, площа Петефі розташована на лівому березі річки Колись тут проходили міські ярмарки, а в 20-х роках минулого століття розбили сквер. За свою історію площа кілька разів змінювала свою назву: Базарна, Масарика, Кошута, Сталіна, Возз’єднання, а зараз вона носить ім’я угорського поета Шандора Петефі. Пам’ятник поету встановлено в центрі скверу на площі.

Варті уваги Совине гніздо, історична будівля була зведена в 1781 році як підвали і склади Ужанської казенної домінії. Зараз, після реконструкції, тут знаходиться культурно-виставковий центр, а в підвалах проходять винні фестивалі.

Не можна проігнорувати і вулицю Корзо, яка є головною в місті. Назва походить з італійської мови і означає місце для прогулянок. Зараз вулиця є пішохідною. Тут зберігся комплекс архітектурних споруд кінця XIX початку ХХ століття.

Також варто просто походити центром, він не такий великий і заблукати там неможливо.

Річка Уж, Набережна і пішохідний міст

Через усе місто тече річка Уж, що звичайно є екзотикою для львів’ян, які про свою рідну Полтву хіба чули, але не бачили. Вздовж річки облаштовано кілька набережних. Найгарніша з них, мабуть, Набережна Незалежності.

На початку набережної знаходиться будівля лінгвістичної гімназії ім. Т. Шевченка, побудована в 1912 році, як будівля жіночої гімназії. Звідси починається Липова алея, яка є природною пам’яткою Ужгорода і найдовшою алеєю у Європі.

Ще одна "родзинка" — пішохідний міст, який сполучає лівобережну і правобережну частини міста. Перша згадка про міст через річку Уж належить до ХIV століття.

У 1896 році був побудований металевий міст, який простояв до Другої світової війни. Зараз він відновлений і використовується як пішохідний.

Гірчичне зерно і пам’ятник ліхтарнику

Провулок "Гірчичне зерно" є реконструйованим куточком старого міста і нагадує чимось старий міський пасаж. Виконано в старовинному стилі, що відтворює образ Ужгорода 30-х років. Всі будівлі пофарбовані в кавовий або охрово-зелений колір.

Затишні тераси, тепле вечірнє освітлення, що випромінюється ліхтарями у старовинному стилі, створюють особливу романтичну атмосферу. Уздовж пасажу розташовані кафе-тераси і кондитерські, маленькі квіткові і парфумерні магазинчики, бутики жіночого та чоловічого одягу, магазини подарунків та іграшок, дитяча перукарня, а також музей кави.

Пам’ятник Ліхтарнику відкрили 2010 року. Прототипом йому послужив реальний чоловік, який жив в Ужгороді у середині 20 століття і якого всі в місті знали і звали дядя Коля – Микола Дерев’янко.

Залізничний вокзал

Залізничний вокзал в Ужгороді також вартує окремої уваги. Станція відкрита 28 серпня 1872 року у складі залізниці Ужгород — Чоп, завдяки якій Ужгород відразу ж отримав сполучення із Віднем та Будапештом. Стара будівля вокзалу в Ужгороді була побудована 1905 року і не відповідала сучасним вимогам. У 2004 році її реконструювали.

Нині, в залі очікування будівлі вокзалу знаходиться меморіальний куток, який присвячений колишньому міністру транспорту  Георгію Кірпи. Там же встановлено і погруддя, а площа перед вокзалом теж названа на честь Кірпи.

Міні-скульптури

Кілька років тому туристичною фішкою Ужгорода стали невеликі фігурки, які розміщені в усьому місті. Вони відразу привернули до себе багато уваги і стали невід'ємною частиною туристичних маршрутів, під час яких гості міста починають справжнє фотополювання за скульптурками. Можна і  позмагатись з іншими мандрівниками, хто знайде більше цікавинок.

З кожним роком скульптур стає все більше і більше, ми не будемо описувати всі, а згадаємо кілька, на нашу думку, найцікавіших.

Наприклад, фігурка Гаррі Гудіні несе в собі і певний філософський підтекст. Вона стоїть на металевому постаменті, на який можна чіпляти свої замки, які б символізували проблеми. Як і у випадку з відомим ілюзіоністом, всі замки можуть бути відкриті, а проблеми − вирішені.  Розміщена фігурка на площі Богдана Хмельницького перед входом до готелю Ужгород.

Лебедине озеро — на маленькому бронзовому телевізорі зображено балет Петра Ілліча Чайковського "Лебедине озеро". Виглядає це так, ніби хтось на самому цікавому моменті поставив дійство на паузу. Є також одна цікава легенда про походження цього спектаклю. В ній розповідається, що Чайковський написав "Лебедине озеро", влаштувавши собі відпочинок в Карпатах. Озеро Синевир і краса Карпатської природи надихнула його на написання твору.Символічно, що цей "перший телевізор над Ужем" можна побачити поблизу головної телевежі Закарпаття, а точніше − на початку перил транспортного мосту.

Солдат Швейк — всесвітньо відомий сатиричний персонаж чеського письменника Ярослава Гашека. Цього персонажа автор зобразив в своїй роботі під назвою "Пригоди бравого вояка Швейка" — це один з найвідоміших антивоєнних романів, що були написані після завершення Першої світової війни.  Якщо придивитись до фігурки, то можна побачити, що бравий вояка тримає в руці кнедлик.

І яке ж українське місто відмовить собі у розкоші встановити копію Ейфелевої вежі? Частинка Європи в Ужгороді розміщена поблизу Кафедрального собору на вул. Капітульній, 9.

Кафе і ресторани та дегустація вина

В Ужгороді їх просто безліч на будь-який смак і гаманець.  Ми ж порадимо (в соновному для того, щоб подивитися) відвідати ресторан-музей "Деца у Нотаря".

У 1995 році закарпатський історик, мовознавець і письменник Павло Чучка  відкрив на околиці Ужгорода ресторан, в основу якого мали лягти народна кухня, традиції, історія та гумор. Для цього він обрав будинок, де в 1940-х роках жив міський нотаріус. Цей факт і дав назву майбутньому закладу, адже "Деца у нотаря" – діалектна назва, яка означає "сто грамів у нотаріуса".

А от вино можна дегустувати у замку, або в дегустаційному залі "СироВина" на вулиці Духновича.

І не забудьте перед поверненням до Львова купити гастрономічну візитівку міста торт "Ужгород" у відомого українського кондитера і реконструктора старовинних рецептів Валентина Штефаньо. Зробити це можна у легендарних  ужгородських кондитерських "V&V Shtefanyo" на вулиці Духновича та "V&V Shtefanyo Fekete Sas" на площі Шандора Петефі.

Це чат - пиши та читай 👇
Ого! ти доскролив до нашого чатбота 😏
Тепер у тебе є можливість налаштувати його під себе і дізнаватися важливий контент першим, щоб розповідати друзям
Тільки пошта, тільки хардкор 🤘
Ми в соцмережах